Розвиток глобального артринку 2022-2025: ключові тренди та трансформації

Детально розглянемо ключові сегменти ринку з 2022 по 2024 рік, щоб сформувати чітке розуміння трендів та спрогнозувати можливі сценарії розвитку на 2025 рік.

Артринок у пошуках нової рівноваги

Глобальний артринок демонструє класичний сценарій "буму та спаду", який не повинен дивувати досвідчених гравців індустрії. Після разючого відновлення та досягнення піка в $68 млрд у 2022 році, ми спостерігаємо послідовну корекцію: спочатку помірне зниження на 4% до $65 млрд у 2023 році, а потім більш різке падіння на 12% до $57,5 млрд у 2024. Якщо перекласти ці цифри на мову бізнес-стратегії, ми зараз знаходимось на рівні 16% нижче максимуму 2022 року.

Що особливо цікаво з аналітичного погляду — це дисонанс між падінням загального обороту та зростанням кількості транзакцій. Доступні цінові сегменти продовжують генерувати більше угод, формуючи нову реальність артринку, де масовість поступово витісняє елітарність. Цей сценарій вимагає радикального переосмислення стратегій як для галерей, так і для художників.

Давайте детально розглянемо ключові сегменти ринку з 2022 по 2024 рік, щоб сформувати чітке розуміння трендів та спрогнозувати можливі сценарії розвитку на 2025 рік.

Галерейний сектор: динаміка змін і шокова інверсія успіху

Стрімке зростання та болісне гальмування

Галерейний сектор пережив класичну "американську гірку": стрімкий підйом у 2021-2022 роках із перевищенням докризових показників, а потім послідовне гальмування. Цифри говорять самі за себе: спад на 3% до $36,1 млрд у 2023 році, за яким наступило подальше зниження на 6% до $34,1 млрд у 2024. Попри це, слід відзначити, що галерейний ринок все ще тримається трохи вище допандемійного рівня, демонструючи певну стійкість до зовнішніх шоків.

Дивовижний парадокс: малі галереї процвітають, гіганти втрачають позиції

Найцікавіший феномен 2023-2024 років — це кардинальна зміна розставлення сил між великими та малими гравцями. Традиційна парадигма "великий перемагає малого" зазнала краху. Статистика вражає:

• Невеликі галереї з оборотом менш як $500 тис. показали зростання на 11% у 2023 році

• Гіганти з оборотом понад $10 млн зафіксували падіння на 7%

• У 2024 році розрив посилився: найменші дилери (< $250 тис.) додали ще 17% зростання

• Середні галереї ($1-5 млн) виросли на 10%

• При цьому сегмент $5-10 млн просів на 3%

• А топові галереї (> $10 млн) втратили додаткові 9% обороту

Цей тренд підтверджується і в суб'єктивних оцінках: майже дві третини (64%) топових дилерів заявили про падіння продажів у 2024 році, тоді як серед найменших гравців лише 23% відзначили спад.

Ми спостерігаємо фундаментальне переформатування ринку: нижній сегмент впевнено зростає другий рік поспіль, тоді як верхівка ринку скорочується з такою ж послідовністю.

Довгострокова перспектива: неоднорідне відновлення

При погляді на тривалу перспективу ситуація виглядає менш драматично: приблизно 48% дилерів повідомили, що їхні продажі у 2024 році перевищують показники 2019 року, причому серед великих галерей ця частка ще вища. Це свідчить про нерівномірний характер відновлення: найпотужніші гравці змогли сильніше відіграти падіння 2020 року, але зараз вони ж і більше втрачають.

Проблеми рентабельності: інфляційний тиск

Фундаментальний виклик останніх років — зростання операційних витрат галерей на фоні високої інфляції. Орендна плата, заробітні плати персоналу, логістичні витрати — все це створило серйозний тиск на маржинальність бізнесу. Результат: у 2023 році 40% дилерів зафіксували зниження прибутковості порівняно з попереднім роком, і лише 29% галерей змогли її підвищити.

Ця ситуація змушує ринок активно шукати нові підходи до оптимізації витрат та розширення клієнтської бази.

Арт`ярмарки: повільне повернення, але не до колишнього рівня

Відновлення офлайн-активності у 2022-2023 роках повернуло до життя виставки та ярмарки, але їхній внесок у галерейний виторг все ще не досяг докризових показників. Якщо у 2019 році на ярмарках здійснювалося 42% продажів дилерів, то у 2023 році — лише 29%. Це, звісно, краще, ніж пандемійні 27% 2021 року, але до повного відновлення ще далеко.

Особливо помітним є перерозподіл каналів збуту у великих галерей: вони скоротили частку ярмаркових продажів з 40% до 30% свого виторгу у 2023 році, переорієнтувавшись на інші канали. В середньому дилери брали участь приблизно в 4 ярмарках за рік.

2024 рік приніс певне пожвавлення: за даними опитувань, частка ярмарок зросла до 31% продажів дилерів (+2% порівняно з попереднім роком). Особливо збільшилася кількість міжнародних угод на закордонних ярмарках, що підкреслює їхню роль у глобальній інтеграції артринку.

Попри всі складнощі, галеристи визнають, що ярмарки залишаються головним джерелом залучення нових колекціонерів. Саме на таких заходах багато потенційних клієнтів вперше знайомляться з галереями.

Очікування щодо майбутнього віддзеркалюють обережний оптимізм: близько 39% дилерів розраховували на зростання продажів через ярмарки у 2024 році, хоча ця впевненість нижча, ніж роком раніше. Найбільші гравці демонстрували найвищий рівень оптимізму: половина топ галерей очікувала зростання на ярмарках.

Прямі продажі: зміцнення позицій

Паралельно з відновленням ярмаркової активності галереї суттєво посилили прямі продажі через власні виставкові простори та онлайн-канали. Сумарна частка офлайн і онлайн транзакцій безпосередньо через галереї (без ярмарку та аукціонів) значно збільшилася: 64% від загального виторгу у 2023 році проти 48% у 2019 році.

Це свідчить про стратегічний зсув: за роки пандемії дилери зуміли переорієнтуватися на власні канали збуту, зменшивши залежність від ярмаркових посередників.

Диверсифікація програми vs. концентрація продажів

Багато галерей розширювали свій портфоліо художників для залучення нової аудиторії: у 2023 році середньостатистичний дилер первинного ринку представляв 23 художники (порівняно з 19 у 2022 році). Галереї, що працюють як з первинним, так і з вторинним ринком, мали ще більші портфоліо — до 39 художників (проти 31 у 2022 році).

Проте, попри розширення списків, продажі демонструють високу концентрацію: топ-3 найбільш продаваних художники забезпечили дилерам 53% виторгу у 2023 році (на 2% більше, ніж роком раніше). У 2024 році ця концентрація досягла вже 56% від обсягу продажів, а на найпопулярнішого митця припадала третина виторгу.

Таким чином, хоч галереї й розширюють свої програми, попит стабільно зміщується до імен з уже сформованою репутацією — особливо в складній ринковій кон'юнктурі.

Зміна структури попиту: від Contemporary до "перевірених часом" сегментів

Цікавий феномен 2024 року — зсув у структурі галерейного попиту. Якщо раніше сучасне мистецтво (художники, народжені після 1945 року) лідирувало за темпами зростання, то у 2024 році кращі продажі демонстрували більш "вікові" сегменти.

Дилери, що спеціалізуються виключно на Contemporary Art, втратили близько 11% продажів за рік, тоді як у секторах післявоєнного, модерністського та старого мистецтва продажі залишалися стабільними або навіть зростали.

Це підтверджує глобальний тренд: найвищі ціни у 2024 році концентрувалися навколо найбільш визнаних, "блакитних фішок" минулого, а роботи молодих актуальних художників мали попит лише у відносно низькому ціновому діапазоні.

Галерейний сектор переживає класичне "зміщення до якості": в умовах невизначеності колекціонери віддають перевагу перевіреним авторам, а експерименти з дорогими роботами нових імен помітно скоротилися.

Онлайн-продажі: цифрова революція без права на відступ

Від вимушеної диджиталізації до стратегічного імперативу

Пандемія стала справжнім акселератором цифровізації артринку — це факт, який радикально змінив бізнес-ландшафт галузі. 2020 рік із закритими галереями та аукціонами спричинив безпрецедентний стрибок: частка е-комерції злетіла до рекордних 25% сукупних світових продажів мистецтва. Наступний 2021 рік закріпив успіх онлайн-платформ, які згенерували $13,3 млрд продажів, а у 2022 році цифровий сегмент почав дещо коригуватися в міру повернення офлайн-активності.

Проте 2023 рік приніс парадоксальну динаміку: попри загальне уповільнення ринку, онлайн-сектор продемонстрував зростання. Сумарно через інтернет було продано мистецтва на $11,8 млрд — на 7% більше, ніж у 2022 році. Онлайн-сегмент стабілізувався на рівні 18% світового обороту. Для порівняння з доковідною ерою: у 2019 році діджитал займав лише близько 9% загального ринку. Тобто за чотири роки частка цифрових продажів подвоїлася.

У 2024 році онлайн-продажі дещо просіли слідом за загальним спадом ринку — до $10,5 млрд (-11%), але зберегли ту ж частку близько 18%. І навіть з урахуванням цього зниження, обсяг інтернет-продажів на 76% перевищує допандемійний рівень 2019 року — це свідчить про довгостроковий структурний зсув у бік цифрових каналів.

Трансформація дилерського сектору: від офлайн-домінування до омніканальності

Для галерей власні сайти, віртуальні viewing rooms та онлайн-платформи перетворилися з додаткового каналу на стратегічний актив. У 2023 році 23% усіх продажів галерей припадало на онлайн (включаючи власні сайти та треті платформи) — зростання на 7 процентних пунктів порівняно з 2022 роком. Ключовий момент: основний внесок зробили власні онлайн-канали дилерів, частка яких зросла з 12% до 20% за рік.

Це демонструє зрілість стратегічного мислення галеристів — вони активно розвивають прямі онлайн-продажі без посередників, інвестуючи у власні діджитал-інфраструктури. Результат цілком відчутний: більшість онлайн-угод у дилерів у 2023 році були з новими клієнтами. Цифрові канали стали критично важливим джерелом свіжої аудиторії.

У 2024 році тенденція дещо скоригувалася — з поверненням ярмарок частка онлайн-продажів у дилерів могла знизитися. За даними звіту, власні цифрові платформи принесли приблизно 17% виторгу дилерів у 2024 році. Загальна частка онлайн (включаючи маркетплейси) у галерей зберігалася на рівні близько 20%, що все одно вдвічі перевищує допандемійні показники.

Ми спостерігаємо фундаментальне переформатування каналів збуту: якщо у 2019 році прямі офлайн-продажі домінували, а онлайн залишався нішовим, то до 2023-2024 онлайн закріпився на міцній другій позиції після особистих контактів у галереї, випередивши за значущістю ярмарки. Це не тимчасовий тренд, а нова ринкова реальність.

Онлайн-аукціони: демократизація торгів і сегментація ринку

Аукціонні будинки також активно перейшли на гібридні та цифрові формати, але структура попиту онлайн і офлайн суттєво відрізняється. Преміальний сегмент зберігає прихильність до традиційних форматів: дорогі лоти як і раніше реалізуються переважно офлайн, за фізичної участі колекціонерів.

Статистика 2023 року показала красномовну картину: понад 95% угод на онлайн-аукціонах fine art припадало на лоти дешевше $50 тис., а 85% від загальної вартості онлайн-продажів — на роботи вартістю менш як $250 тис. Для порівняння, у традиційних офлайн-аукціонах левову частку виторгу генерують лоти дорожче $1 млн.

Таким чином, інтернет-аукціони еволюціонували в потужний масовий канал для порівняно доступних робіт, тоді як сегмент "суперпреміум" залишається у фізичних залах. Ця дихотомія ефективно розширює ринок, роблячи його більш інклюзивним.

Попри сегментацію за ціною, онлайн-торги закріпилися як стратегічно важливе джерело нових учасників: цифрові канали вже кілька років поспіль приводять найбільше нових клієнтів на аукціони будь-якого рівня. Аналогічна тенденція спостерігається й у галерейному секторі: майже половина онлайн-продажів галерей у 2024 році припала на нових покупців.

E-commerce став головними "воротами входу" в артринок для молодого покоління колекціонерів, формуючи нову екосистему збуту.

Еволюція споживчої поведінки: JPEG-колекціонування як норма

Пандемія радикально змінила споживчі звички навіть найконсервативнішої частини ринку — заможних колекціонерів. Згідно з дослідженням 2024 року від Arts Economics і UBS, хоча більшість респондентів все ще віддають перевагу купівлі у дилерів (а не на аукціонах), вже 52% з них готові робити це дистанційно, через сайт або соцмережі галереї, без особистого огляду роботи. Порівняйте з показниками попередніх років: у 2023 році таких було лише 30%, а у 2022 — 37%.

Цифра вражає: понад половину заможних покупців не проти придбати дорогий об'єкт мистецтва онлайн за одним лише JPEG-зображенням. При цьому діджитал не витіснив фізичний досвід — ті ж колекціонери у 2023-2024 роках частіше відвідували виставки та ярмарки, ніж до пандемії.

Висновок напрошується сам собою: колекціонери із задоволенням знайомляться з мистецтвом на експозиціях, але коли справа доходить до конкретної покупки, вони все комфортніше здійснюють її через інтернет без додаткового візиту до галереї. Змінюється сценарій прийняття рішень, а не загальний інтерес до мистецтва.

Зміна ролі зовнішніх платформ: від ейфорії до прагматизму

Цікавий нюанс: популярність зовнішніх онлайн-платформ (Artsy, Instagram, NFT-маркетплейси тощо) серед колекціонерів-мільйонерів знизилася. Якщо у 2022 році 17% опитаних називали сторонні онлайн-платформи своїм першим вибором для придбання мистецтва, то у 2023 — лише 8%. Зокрема тільки 3% вказали NFT-платформи та 3% — Instagram.

У 2023 році відбувся відкат від ажіотажу навколо зовнішніх диджитал-майданчиків: багато колекціонерів повернулися до більш традиційних каналів (галерей, аукціонів), хоча й взаємодіючи з ними онлайн. Клієнти стали більш вибірковими щодо цифрових точок входу.

Всупереч поширеному стереотипу, соцмережі та NFT-платформи більше подобалися старшому поколінню колекціонерів — бумери виявилися активнішими за міленіалів у цих сферах. Молодша ж аудиторія (Gen Z) порівняно частіше взаємодіяла безпосередньо з сайтами дилерів.

Отже, цифровізація артринку стала по-справжньому міжгенераційним феноменом: і молоді, і зрілі колекціонери освоїли нові інструменти, хоча їхні уподобання щодо типів платформ різняться.

NFT: від буму до тверезого погляду

Окреме явище — сегмент NFT, злет і падіння якого припали на аналізований період. 2021 рік став роком справжнього NFT-буму: продажі NFT на блокчейн-платформах сягнули $2,9 млрд. У 2022 році зростання змінилося спадом, а за підсумками 2023 року обсяг продажів NFT-арту впав до $1,2 млрд (-51% за рік).

Таким чином, ринок NFT-творів два роки поспіль знижувався, втративши значну частину спекулятивного капіталу. Однак навіть $1,2 млрд — це більш ніж у 60 разів вище рівня 2020 року, коли NFT були нішею ентузіастів (~$20 млн).

Схожі процеси відбувалися й у суміжному сегменті колекційних NFT (аватари, PFP): після піку майже $18 млрд у 2022 році вони обвалилися на 64% у 2023 році (до $6,3 млрд).

У цілому бульбашка навколо криптоарту здулася: багато спекулянтів застрягли з покупками, не бажаючи продавати собі в збиток, і вторинний ринок токенів загальмував. Однак, певна активність на NFT-платформах збереглася, виходили нові цікаві проєкти, хоч і без колишнього ажіотажу.

Традиційний артринок витягнув важливі уроки з цієї ситуації. По-перше, стало очевидно, що NFT-сегмент функціонує за власними законами, і його волатильність не корелює напряму з ринком фізичного мистецтва — в оцінці загального обсягу артринку ці продажі навіть не враховуються.

По-друге, виникли нові системні питання: як зберігати цифрові роботи, як гарантувати їхню цінність і авторство в довгостроковій перспективі (особливо після закриття ряду NFT-платформ у 2023 році).

Наразі NFT-ринок переживає "здорову консолідацію" після перегріву. Галереї та аукціони обережно інтегрують цифрове мистецтво у свої програми, але більш виважено, з оглядом на стійкий попит. У 2022-2023 роках деякі великі гравці (наприклад, Sotheby's) запустили NFT-платформи, однак загалом традиційний артбізнес тепер сприймає NFT лише як один із нових каналів, а не як панацею.

Справжня спадщина NFT-буму полягає в тому, що артринок остаточно оцифрувався, і в ньому закріпилися нові майданчики й формати продажів, пропонуючи клієнтам безпрецедентну гнучкість та різноманіття точок входу.

Регіональні відмінності: геополітична карта артринку

Глобальна диспозиція: "велика трійка" контролює три чверті світового ринку

Аналіз регіональної структури артринку розкриває фундаментальний дисбаланс у глобальному розподілі сил. Попри деякі флуктуації, "велика трійка" — США, Китай і Великобританія — залишається домінівною, контролюючи більшу частину світового артобороту.

США впевнено утримують позицію найбільшого артринку світу з часткою 42-43% глобальних продажів. Китай і Великобританія традиційно змагаються за друге місце, з частками в діапазоні 15-20%. У 2022 році ці три держави разом контролювали близько 65-70% усього обороту. До 2023 року їхня сукупна частка навіть зросла до ~78% (США 42%, Китай 19%, Великобританія 17%), але у 2024 через просідання Китаю частка "трійки" дещо скоротилася (~76%: США 43%, Великобританія 18%, Китай 15%).

За цими ключовими гравцями зі значним відривом слідують Франція (~7% у 2023-24) та інші європейські країни, а також окремі ринки Азії, що швидко зростають. Така концентрація влади на артринку означає, що будь-яка серйозна стратегія інтернаціоналізації мистецтва повинна враховувати ці силові центри.

США: корекція після рекордного зростання

Американський ринок мистецтва не лише відновився після пандемії, але й встановив історичні рекорди. У 2022 році його обсяг досяг $30,2 млрд — безпрецедентний максимум. Цей зліт був підкріплений кількома знаковими аукціонними подіями, включаючи легендарний розпродаж колекції Пола Аллена на $1,6 млрд у Christie's, кілька робіт, які перевищили позначку $100 млн, та високим попитом з боку найзаможніших американських колекціонерів.

Однак 2023 рік змінив динаміку: багато топлотів уже було розпродано роком раніше, а економіка зіткнулася з інфляцією та дорогими кредитами. У підсумку продажі в США знизилися на ~10% — до $27,2 млрд. Попри це, США залишилися найбільшим центром угод з найдорожчими творами.

У 2024 році тенденція продовжилася: американський ринок скоротився ще на 9%, до $24,8 млрд. Це вже другий рік спаду після пікового 2022-го, частково пов'язаний із невизначеністю навколо виборів і політичної ситуації в США, що змусило деяких великих продавців і покупців зайняти вичікувальну позицію.

Навіть з урахуванням спаду, обсяги США залишаються на 18% вище провального 2020 року, але приблизно на рівні або трохи нижче доковідного 2019-го. Частка США в глобальному ринку у 2024 році навіть підвищилася до 43%, оскільки інші країни падали сильніше.

Китай: ідеальний шторм після пандемічного "йо-йо"

Китайський артринок останніми роками демонстрував надзвичайну волатильність через політику "нульового COVID". У 2022 році, коли Китай запроваджував жорсткі локдауни, продажі там обвалилися на 14% — багато аукціонів просто не відбулося, внутрішній попит був пригнічений.

Але вже в січні 2023 року суворі обмеження було знято, і настало різке пожвавлення. У першій половині 2023 року китайські аукціони розпродали залежані топлоти, відкладені з 2022 року, на хвилі ентузіазму "після відкриття". Загальний обсяг ринку Китаю зріс на 9% у 2023 році, до $12,2 млрд. Китай (включно з Гонконгом) навіть знову вийшов на друге місце у світі з часткою 19%, потіснивши Великобританію.

Однак цей сплеск виявився тимчасовим. Уже в другій половині 2023 року темпи угод у Китаї помітно знизилися на тлі уповільнення економіки, кризи нерухомості та зниження споживчої впевненості. Без штучного підживлення відкладеними продажами зростання було нестійким.

У 2024 році китайський артринок пережив справжній обвал: — 3131% за вартістю, до $8,4 млрд. Це мінімальний рівень з 2009 року. Фактори — слабке економічне зростання, проблеми девелоперів, обмеження вивезення капіталу, а також відсутність значущих міжнародних угод. Китайська частка на світовому ринку впала до 15% — замість колишніх других позицій країна відкотилася на третє місце, знову поступившись Великобританії.

Примітно, що попри весь спад, обсяг угод (у штуках) у Китаї скоротився незначно, лише на 7%, але ставки стали значно скромнішими — тобто активних торгів багато, але великих сум покупці не викладають. Китайські колекціонери у 2024 році змістили увагу на внутрішній ринок і доступніші сегменти, а міжнародні продажі просіли.

У структурі китайського артринку намітився зсув до локалізації: зростає роль місцевих ярмарків у різних провінціях, галерейні бізнеси шукають клієнтів усередині країни, поки аукціонний сегмент "всихає" і втрачає глобальний вплив. Це може бути новою моделлю розвитку: локальні ярмарки в Пекіні, Шанхаї, Шеньчжені, Ченду та інших містах тепер є найживішими майданчиками, тоді як великі міжнародні аукціони в Гонконгу вже не так домінують, як 3-5 років тому.

Великобританія: стабілізація після Brexit

Лондон історично був столицею європейського артринку, але Brexit і пандемія завдали йому удару. Однак, у 2021-22 роках Британія показала несподівану стійкість (завдяки притоку угод з Азії та США, а також ефекту "перетікання" європейських продажів з ЄС до Лондона через податкові переваги). У 2022 році ринок Великобританії оцінювався приблизно в $11,8 млрд.

У 2023 році на тлі глобальних факторів британські продажі знизилися на 8%, до $10,9 млрд. Попри це, Великобританія утримала третє місце і ~17% світового ринку. У 2024 році Британія просіла ще на 5%, до $10,4 млрд, але формально піднялася на друге місце, обійшовши ослаблений Китай. Частка британського ринку зросла до 18%.

Однак порівняно з допандемійним рівнем 2019 року (£12,2 млрд) обсяг все ще на 15% менший. Тобто повного відновлення немає, Лондон поки не повернув позицію 2010-х років. Британський ринок, як і американський, страждає від "охолодження" у верхньому сегменті: високобюджетні продажі порідшали, імпорт творів мистецтва до Великобританії зріс лише на 1% у 2023 році після ривка 2021-22 років, а у 2024 році імпорт взагалі знизився на 7%.

Однак, Лондон залишається ключовим вузлом для продажів найдорожчих робіт у Європі, і його поточне відставання — наслідок глобальних проблем, а не втрати статусу.

Франція та Європа: Париж посилює позиції

Франція посідає 4-те місце глобально (~7% ринку). У 2021-22 роках вона, подібно до США, пережила стрімке зростання (сумарно +62% за 2021-22 роки). 2022 рік був одним із найкращих років для Парижа. У 2023 році французький ринок дещо відкотився — 7%, до $4,6 млрд — але залишився трохи вище рівня 2019 року. 2024 рік приніс подальше зниження на ~10%, до $4,2 млрд. Частка Франції стабільна ~7% світового ринку, і вона впевнено утримує за собою статус четвертого за величиною ринку мистецтва.

При цьому всередині Європейського Союзу (без урахування Великобританії) ситуація неоднорідна. Загальний обсяг продажів у країнах ЄС (включно з Францією) у 2023 році знизився лише на 2%, до $8,6 млрд, а у 2024 році — на 8%, до $8,3 млрд. Крім Франції, результати великих ринків ЄС у 2023-24 роках були змішаними: десь стагнація, десь легкий спад.

Однак, Париж у 2023 році виділився позитивно. Восени 2023 року Christie's провів у Парижі сенсаційний аукціон колекції Anne & Wolfgang Titze "Love Stories", який зібрав понад $30 млн (з 95% проданих лотів). Причому половина цього виторгу — $15,5 млн — припала на роботи сучасних художників (народжених після 1945 року). Фактично одна цей продаж збільшила річний оборот сучасного мистецтва у Франції більш ніж на 30%.

Завдяки таким подіям Франція у 2023 році блиснула зростанням +33% у contemporary-сегменті та показала третій найкращий результат в історії за загальним оборотом contemporary art ($62,8 млн). Це різкий контраст з падінням США, Китаю і Великобританії в тому ж сегменті. Таким чином, сильні приватні колекції та локальні події можуть локально підтримати ринок навіть у роки спаду.

Інші регіони та нові ринки: периферія нарощує присутність

Азія (крім Китаю): ряд азійських ринків почав займати все помітніше місце. У 2024 році, попри азійський спад у Китаї та Кореї, Японія трохи зросла (+2%). Вона стала одним із небагатьох великих ринків зі зростанням, хоча обсяги там невеликі (~$0,9 млрд на аукціонах сучасного мистецтва у 2023/24).

Південна Корея, яка бурхливо зростала у 2021-22 роках, у 2024 році відкотилася на 15% під тиском глобального спаду попиту. Однак, Сеул закріпився як важливий центр (у 2022 році відкрився ярмарок Frieze Seoul, багато галерей Заходу прийшли до Кореї).

Гонконг — традиційні "ворота" азійського артринку — також пережив непрості роки. У 2023/24 фінансовому році обсяг аукціонів сучасного мистецтва в Гонконгу склав $282 млн, що на 32% менше попереднього року і на $458 млн нижче історичного піка 2020/21. Однак, Гонконг зумів залишитися №2 містом світу з продажу Contemporary Art (після Нью-Йорка), випередивши Лондон ($270 млн).

Парадоксально, але в Гонконгу спостерігається притік інвестицій в артінфраструктуру: у 2023-24 роках там відкрилися нові великі галереї (наприклад, Hauser & Wirth), а аукціонні будинки облаштували сучасні простори. Це показує, що глобальні гравці вірять у довгостроковий потенціал китайського попиту, попри тимчасові труднощі.

Країни "другого ешелону": У європейському топ-10 по сучасному мистецтву, крім Франції, виділилися Німеччина ($33,7 млн у 2023/24) та Італія ($23,2 млн) — їхні частки невеликі (по ~1-2%), ринки стабільні.

Незвичайний успіх продемонструвала Польща — вона увійшла до десятки лідерів contemporary-аукціонів з $16,9 млн і 6 тисячами проданих лотів. Це пов'язано з бурхливим зростанням місцевого ринку сучасного мистецтва та попитом на польських художників.

В Азії, крім гігантів, варто відзначити Індію: її сучасний артринок на аукціонах досяг $13,5 млн у 2023/24. Для порівняння, роком раніше було менш як $5 млн — зростання навдивовижу. Індія посіла 11-те місце у світі за обсягом торгів сучасним мистецтвом, показавши "блискучу форму", як зазначають дослідники. Індійські колекціонери активізувалися, на хвилі національного економічного підйому виникає інтерес до індійських художників. Також посилився попит з діаспори та іноземних колекціонерів на індійське сучасне мистецтво.

Ще один приклад — Південно-Східна Азія: Сінгапур, наприклад, у 2023/24 наторгував contemporary-артом на $9,2 млн і активно розвиває ярмарки та музеї, прагнучи перетягнути регіональне лідерство в Гонконгу.

Загалом, географія артринку повільно розширюється. Три найбільші центри (США, Китай, Великобританія) диктують загальну динаміку, але периферія потроху зростає. З'являються нові точки зростання — на Близькому Сході (наприклад, Дубай проводить Art Dubai, Саудівська Аравія інвестує в культуру), в Латинській Америці (Мексика, Бразилія), в Африці (великі ярмарки в Марокко, ПАР) — однак за обсягами вони поки невеликі й не сильно впливають на глобальні цифри.

Цінові сегменти: демократизація артринку

Глибинна поляризація: відступ еліт і наступ мас

Розвиток артринку 2022-2024 років визначався фундаментальною поляризацією між преміальним ціновим сегментом і всіма іншими рівнями. Ми спостерігаємо класичну інверсію рушійних сил: якщо раніше тон задавали глобальні супербагатії, нині динаміку формує масовий попит.

Високий сегмент: від тріумфу до відступу

У 2021-2022 роках дорогий сегмент (понад $1 млн) демонстрував вибуховий ріст, ставши локомотивом відновлення ринку після пандемії. Саме найзаможніші колекціонери та топ лоти забезпечили основну частину приросту цін: численні рекордні продажі відбулися у 2022 році, включаючи 6 робіт, проданих на аукціонах дорожче $100 млн (серед них шедеври з колекції Пола Аллена).

Сукупний оборот аукціонів fine art у світі досяг після пандемії надзвичайно високих значень (наприклад, у 2022 році глобальні публічні торги образотворчого мистецтва принесли близько $30 млрд, наблизившись до історичних рекордів).

Однак уже у 2023 році на вершині ринку намітилось "витончення". Кількість ультрадорогих угод скоротилася: за даними Art Basel & UBS, продажі в ціновому сегменті вище $10 млн суттєво порідшали. Найбільші аукціонні будинки в Нью-Йорку та Лондоні за 2022/23 фінансовий рік зафіксували падіння кількості угод вище $1 млн на 22%, а у 2023/24 – ще на 23%.

Це безпосередньо відбилося на виручці в ключових регіонах: contemporary-аукціони у Великобританії впали на 26%, а в Китаї – на 32% за рік саме через просідання high-end продажів. У США спад був менший (близько -9%) завдяки ширшій базі покупців.

2023 рік вперше за довгий час обійшовся без нових загальноринкових рекордів цін. А у 2024 році дефіцит топ лотів став ще відчутнішим. Наприклад, у США в сегменті Contemporary не було жодного лота дорожче $50 млн за рік – найкращий результат склав $46,5 млн (картина Жана-Мішеля Баскії). Для порівняння, у 2017 році Баскія вже йшов з молотка за $110 млн, а у 2022 році Воргол досяг $195 млн – але подібні угоди не повторилися.

У Лондоні та Гонконгу ряд "вечірніх" торгів приносили суми нижче естімейтів, ряд іменитих художників (Джефф Кунс, KAWS та інші) продавалися скромно або не доходили до верхніх оцінок.

Усе це вказує на стиснення високобюджетного попиту: не те щоб зовсім не залишилося покупців дорогого мистецтва, але їх стало менше, і вони торгуються обережніше. Багато власників шедеврів також віддали перевагу тимчасовому утриманню від продажу, очікуючи кращих часів – звідси й менша пропозиція топ лотів.

Примітно, що частина угод на найвищому рівні змістилася в приватну площину: провідні аукціонні будинки звітували про зростання приватних (непублічних) продажів у 2023 році та особливо у 2024 (+14% у 2024 році на Sotheby's/Christie's private sales). В умовах невизначеності продавці дорогих робіт часто віддають перевагу приватним угодам, уникаючи ризику публічного аукціону з можливою "недопродажем". Таким чином, частина активності high-end сегмента просто стала менш видимою.

Середній та низький сегменти: тріумф масовості

На противагу верхівці, ринок доступного та середнього мистецтва переживав підйом, особливо помітний з 2021 року і не сильно пригальмований у 2023-24 роках. Загальна кількість транзакцій на світовому артринку зростала два роки поспіль: +1% у 2022 році, +4% у 2023 році (до 39,4 млн угод), +3% у 2024 році (до 40,5 млн). Це рекордні показники за всю історію спостережень.

За даними Artprice, у 2023/24 було продано понад 132 000 робіт сучасного мистецтва на аукціонах – це найбільша кількість за 12 місяців, більш ніж удвічі перевищуючи обсяги десятирічної давності.

Такий сплеск угод став можливим значною мірою завдяки масштабній диджиталізації: онлайн-продажі відкрили доступ широкій аудиторії, а аукціонні будинки сформували стратегію розширення пропозиції в нижчих цінових категоріях.

Найбільший внесок зробив сегмент "доступного мистецтва". Роботи вартістю до $5 000 зараз є "серцем динаміки" ринку: попит і пропозиція в цьому діапазоні буквально вибухнули за останні роки. Вперше було продано понад 108 000 лотів за ціною менш як $5 тис. за рік – зростання на 6% всього за рік. Для порівняння, ще 10 років тому таких обсягів не було й близько.

За кількістю транзакцій цей недорогий сегмент посів 82% усіх продажів contemporary-арту на аукціонах. Іншими словами, 4 з кожних 5 проданих на торгах робіт – це відносно недорогі об'єкти, демократичні за ціною. Їхня сумарна вартість, правда, становить меншу частку, але й за грошима вплив помітний: покупці із середнього класу по всьому світу сумарно витрачають значні суми.

Достаток доступних лотів і нових імен приваблює як початківців-покупців, так і досвідчених колекціонерів, які полюють за "відкриттями".

Ключову роль тут відіграли тиражні роботи та вуличне мистецтво: літографії, принти, фігурки відомих сучасників (Такаші Муракамі, Деміен Герст, Джефф Кунс, Бенксі, KAWS та інші) створили масовий ринок, куди прийшли тисячі нових учасників. Тиражі цих зіркових художників, інколи випущені великими серіями, живили бурхливе зростання сегмента до $5 тис., роблячи колекціонування доступним і модним для ширшої публіки.

Наступний діапазон $5-50 тис. також проявив себе дуже стійко. У звіті Artprice зазначається, що ринок робіт $10-50 тис. "повний можливостей" і демонструє разючу активність. Це цінова ніша, в якій продаються і визнані імена на папері або невеликих форматах, і високоякісні роботи молодих авторів. Для багатьох галерей це "хліб" бізнесу, а для колекціонерів – шанс купити роботи відомих художників за прийнятними цінами. У період 2022-24 років попит тут був хорошим, хоча точні цифри коливалися в різних регіонах.

Підсумкова "піраміда" продажів у 2023-2024 роках

Основа – кількість – значно розширилася, ринок став ширшим, із залученням нових шарів покупців. Однак вершина – вартість – звузилася, великих угод менше, тому сукупний виторг знизилася.

За виразом експертів, "зростання змістилося знизу вгору": замість того, щоб кілька надзвичайно дорогих лотів роздували загальну суму, тепер збільшення відбувається коштом маси доступніших продажів.

З одного боку, це робить ринок стійкішим до потрясінь: він спирається на широку базу, а не лише на десяток мільярдерів. З іншого – відсутність "пального" у вигляді трофейних продажів позбавляє ринок тих самих рекордних показників за оборотом, які часто привертають увагу.

У будь-якому разі, 2022-2024 роки показали своєрідну трансформацію: артринок став демократичнішим і масовішим за учасниками, але обережнішим на верхівці.

Інтерес до мистецтва стає все більш глобальним: "глобалізація попиту" — один із факторів зростання кількості транзакцій, коли все більше людей з різних країн залучаються до колекціонування.

Поведінка колекціонерів: еволюція мотивацій та практик

Від ейфорії до осмисленості: зміна парадигми колекціонування

Якщо 2021 рік відзначився ейфорією від повернення мистецтва у фізичний світ (продажі зростали на десятки відсотків, найзаможніші змагалися за трофеї), то 2022-2023 роки принесли помірність і вибірковість. Колекціонери зіткнулися з новими реаліями: різке зростання цін на енергію, інфляція, політична нестабільність (війна в Україні) — усе це створило атмосферу невизначеності.

За таких умов навіть дуже заможні люди почали довше обдумувати покупки та ретельніше досліджувати провенанс і ціни. За словами експертів UBS, сьогодні "культура колекціонування" змінюється: багаті збирачі витрачають більше часу на вивчення мистецтва і придбавають роботи з конкретнішими цілями, а не імпульсивно. Багато хто орієнтується на інвестиційну цінність і культурну значущість, рідше — на миттєвий тренд.

"Політ до якості": стратегія в умовах невизначеності

У періоди економічних коливань інвестори традиційно тікають у надійні активи — це справедливо і для мистецтва. У 2022-2024 роках спостерігалося посилення інтересу до умовно безпечних категорій: визнані майстри модернізму, класики післявоєнного періоду, перевірені хіти contemporary (на кшталт Баскії, Герста), які вважаються менш ризикованими.

Частково це відбилося в тому, що високі ціни концентрувалися навколо найбільш утверджених імен, а роботи нових, експериментальних художників продавалися переважно за низькими цінниками. У 2023 році аукціоністи відзначали: навіть коли почалося загальне падіння, покупці все ще були готові брати участь на нижчих рівнях — тобто інтерес до мистецтва залишився, але витрати стали скромнішими.

Прикладами такої поведінки є те, що відомі колекціонери (музейні піклувальники та мільярдери) у 2023 році зосередилися на придбанні рідкісних шедеврів, яких вони давно хотіли, і майже не робили ставок на "розігрітих" молодих зірок. З іншого боку, з'явився великий прошарок покупців, які із задоволенням купують роботи за $1-10 тис. — для них це хобі та спосіб долучитися до артсвіту без надвеликих бюджетів. Це й забезпечило стійкість ринку за кількістю угод.

Нове покоління колекціонерів: цінності понад статус

Одне з ключових явищ останніх років — вихід на сцену міленіалів і зумерів зі значними фінансовими можливостями. Молоді заможні професіонали зі сфер технологій, фінансів, медіа активно прийшли в колекціонування.

В Азії це особливо помітно: в Китаї з'явилося багато нових колекціонерів 25-40 років, які здобули освіту за кордоном і повернулися з амбіціями побудувати власні колекції та навіть приватні музеї. Вони не лише купують сучасне мистецтво, але й активно підтримують історичні музеї, роблять пожертви, формують фонди.

Загалом нове покоління впевненіше і сміливіше за попереднє: міленіали витрачають на мистецтво більше, ніж витрачали їхні батьки при зіставному багатстві (це відзначалося ще в доповідях 2018-2019 років, і тренд зберігається). Вони також більш глобальні й еклектичні у смаках — одночасно можуть купувати та NFT, і старих майстрів.

Однак відмінна риса — орієнтація на особисті цінності та соціальний вплив. Як зазначає UBS, молоді колекціонери все частіше керуються не статусом чи інвестиціями, а власними переконаннями та бажанням зробити значущий внесок. Наприклад, вони підтримують гендерну рівність у мистецтві, збираючи роботи жінок-художниць; або просувають локальні артсцени, інвестуючи в спільноту, а не лише женучись за глобальними іменами.

Дослідження 2025 року щодо молодих філантропів прямо вказує: "наступне покоління меценатів" задаватиме нові тренди впливу на арт світ.

Технології та молоді покупці: цифрові інструменти як норма

Покоління Y і Z виросли з інтернетом, що відображається і в їхній практиці колекціонування. Вони більш схильні користуватися онлайн-ресурсами: наприклад, опитування показало, що серед Gen Z 39% надають перевагу купівлі у галерей повністю онлайн. Молоді люди легко беруть участь у торгах через застосунки, відстежують Instagram художників та NFT-платформи. Але при цьому особистий досвід теж цінують: відвідують ярмарки, тусовки навколо мистецтва.

Цікаво, що багато галеристів відзначили: всупереч кліше, соцмережі та онлайн-платформи навіть популярніші у бебі-бумерів, ніж у молоді, можливо, тому що молодь має більше довіри до прямих взаємодій (навіть якщо вони відбуваються онлайн, але з самою галереєю).

У будь-якому разі, цифрове середовище стало природною частиною колекціонерського життя: форуми, чати, віртуальні виставки впливають на формування смаків нової аудиторії.

Розширення бази та залучення: від еліти до масовості

До 2024 року артринок має, мабуть, найширшу аудиторію за всю свою історію. Тисячі людей, які раніше не вважали б себе "колекціонерами", зараз активно купують артоб'єкти — хтось заради прикрашання інтер'єру, хтось як інвестицію, хтось з любові до конкретного митця.

Аукціонні будинки свідомо демократизували продаж мистецтва, пропонуючи доступніші лоти та роблячи торги зрозумілими онлайн. Рекордна кількість транзакцій (132 тис. за рік) та високий солд-аут у 65% у contemporary-сегменті доводять ефективність цієї стратегії залучення ширшої аудиторії.

Сучасне мистецтво стало частиною споживчої культури середнього класу (особливо з ростом вуличного мистецтва, дизайнерських іграшок, тиражних робіт). Це безсумнівний плюс: ринок менше залежить від жменьки мільярдерів і стає інклюзивнішим.

З іншого боку, постає питання збереження довгострокового інтересу: чи залишаться ці нові покупці на ринку, чи підуть далі — від принтів за $1000 до оригіналів за $10000 і т.д.? Історія показує, що частина — так, "виростають" у серйозних колекціонерів, частина відпаде, змінивши захоплення.

Пандемійні уроки: професіоналізація колекціонування

Колекціонери також стали більше уваги приділяти таким речам, як логістика та безпека колекцій. Події останніх років (проблеми з міжнародними перевезеннями, закриття кордонів, почастішали крадіжки з приватних будинків, природні катаклізми) змусили переоцінити ризики зберігання та страхування мистецтва.

Багато хто тепер серйозніше ставиться до страхових полісів, оренди сейфів, розподілу колекції за різними локаціями. Деякі взагалі воліють тримати більшу частину колекції в музейних депо або виставляти на тривалі терміни, аніж тримати вдома.

Також зросла обізнаність щодо правових аспектів — наприклад, у США увагу колекціонерів привернули податкові зміни, що впливають на угоди з мистецтвом (скасування пільги 1031 exchange ще у 2017 році, можлива зміна податків за нової адміністрації).

Усе це — частина професіоналізації підходу до колекціонування: мистецтво стало значним активом, і власники ставляться до нього з усією серйозністю, наймають консультантів, юристів, фінансистів для управління своїми скарбами.

Ризики, можливості та перспективи на 2025 рік

Глобальні ризики: балансування на краю "пермакризи"

На порозі 2025 року артринок балансує між надіями на стабілізацію та усвідомленням множинних ризиків. Світ переживає період "пермакризи": тривають військові конфлікти (Україна, Близький Схід), зберігаються торгівельні тертя між наддержавами, економіка гальмує в багатьох країнах. Ці фактори неминуче відбиваються на ринку мистецтва, який надзвичайно чутливий до рівня добробуту та впевненості еліт.

Макроекономічні чинники залишаються головною загрозою: вперта інфляція, високі процентні ставки та побоювання рецесії впливають на настрої заможних покупців. Дорогі кредити роблять колекціонерів менш схильними до витрат на розкіш, багато хто переглядає бюджети на мистецтво.

Додатковий шар ризиків створюють політичні рішення, які можуть безпосередньо зачіпати артбізнес. У 2024-25 роках у кількох ключових країнах відбуваються вибори (США, Індія, ряд країн Європи), і їхній результат може змінити, наприклад, режими оподаткування та торгівлі творами мистецтва. У США заможні колекціонери сподіваються на покращення податкових умов, але немає гарантій — нова адміністрація може, навпаки, посилити правила.

Можливі зміни в митних тарифах, правилах експорту/імпорту мистецтва (особливо на тлі геополітичної напруженості з Китаєм), що ускладнить вільне переміщення творів між ринками. Існує ризик ескалації торгівельних війн, що може вдарити по глобальному артринку, який звик до безперешкодного транзиту робіт між Нью-Йорком, Лондоном, Женевою, Гонконгом.

Також зберігаються юридичні ризики: посилення регуляторів у сфері антивідмивального законодавства, вимоги до прозорості угод можуть підвищити витрати та відлякати деяких клієнтів. Попри заклики до "розумного регулювання", поки що артринок стикається з розрізненими та ускладненими вимогами в різних юрисдикціях.

Виклики для учасників: роки витривалості

Для галерей та аукціонів 2023-24 роки стали випробуванням витривалості. Багато хто скоротив маржу, але не втратив ключових співробітників. На 2025 рік учасники дивляться з обережним оптимізмом.

Опитування дилерів показало, що лише 33% очікують зростання продажів у 2025 році (рік тому таких було 36%). Більшість (47%) сподіваються утриматися на попередньому рівні, і близько 19% готуються до спаду (у 2024 році таких було 16%).

Цікаво, що найбільші галереї налаштовані найконсервативніше: серед дилерів з оборотом понад $10 млн лише 19% вірять у зростання у 2025 році, а решта розраховують скоріше на стабілізацію. Натомість у середньому сегменті ($500 тис. – $1 млн) оптимізм зріс: там частка тих, хто очікує зростання, підвищилася з ~33% до 51%. Можливо, середній бізнес відчуває наближення покращення ситуації для себе (наприклад, коштом перетікання клієнтів від дорожчого сектора).

А от аукціонні будинки більш песимістичні: серед середніх аукціоністів лише 15% прогнозують зростання у 2025 році (рік тому 38% сподівалися на підйом), а цілих 40% побоюються подальшого падіння продажів. Два важкі роки на аукціонах, особливо у вторинної ланки, підірвали впевненість – їм складніше, бо без великих колекцій та імен складно швидко наростити оборот.

Однак, ні галереї, ні аукціони не очікують катастроф. Більшість планує зберегти штат співробітників на попередньому рівні у 2025 році: 74% дилерів не змінюватимуть чисельність, 19% навіть хочуть наймати та лише 6% передбачають скорочення. В аукціонних будинків картина схожа: ~69% збережуть персонал, 9% розширюватимуться, 22% допускають звільнення (зростання цієї частки пов'язане з необхідністю оптимізувати витрати).

Тобто ринок готовий перечекати штиль, не роздуваючи та не скорочуючи активність. Багато бізнесів заклали фінансову подушку під час підйому 2021-22 років і тепер можуть дозволити собі рік-другий низького зростання.

Можливості та точки зростання: технології, нове покоління, регіональна експансія

Попри труднощі, перед артринком відкриваються і нові можливості.

По-перше, технологічна трансформація триватиме. Галереї та аукціони у 2020-22 роках зробили величезний стрибок у розвитку онлайн-інструментів – від OVR (онлайн viewing rooms) до продажу NFT – і ця спадщина залишиться. У 2025 році можна очікувати подальшого розвитку гібридних форматів: покращення онлайн-платформ для аукціонів, активніше використання соцмереж і контенту для залучення аудиторії, можливо, експерименти з фрагментарною власністю (fractional ownership) або блокчейн-сертифікатами на традиційні твори.

Усе це націлене на те, щоб розширити коло колекціонерів ще більше і знизити бар'єри входу. Оскільки ринок уже побачив успіх демократизації (маса нових покупців у нижньому сегменті), логічно, що гравці спробують далі розвивати цей успіх. Щобільше, молоде покоління цінує зручність: можливість купити мистецтво в пару кліків, брати участь у "дропах" обмежених серій, підписки на арт – все це напрямки, де можливі інновації.

По-друге, генераційна зміна багатства у світі йде ринку на користь. За оцінками, в найближчі 5-10 років значні капітали перейдуть від бебі-бумерів їхнім спадкоємцям, багато з яких – міленіали, які вже цікавляться мистецтвом. Це віщує приплив нових великих покупців. Їхні смаки можуть відрізнятися (наприклад, більше уваги до цифрового мистецтва, дизайну, кросовер з попкультурою), але ринок гнучко підлаштовується. Галереї вже активно працюють з молодими колекціонерами, влаштовують заходи, орієнтовані на digital-native аудиторію. Банки та консалтинг теж залучаються: та ж UBS вивчає "next-gen philanthropists" і спрямовуватиме їх у тому числі в артінвестиції.

По-третє, регіональна диверсифікація може стати джерелом зростання. Як ми бачили, периферійні ринки (Індія, Південно-Східна Азія, Східна Європа) можуть зростати двозначними темпами, навіть коли великі стагнують. Великі гравці неодмінно посилять експансію: відкриття філій, проведення ярмарків (типу Frieze Seoul, Art Basel Singapore?), робота з локальними художниками. Це може принести нові доходи та клієнтів.

Прогноз на 2025 рік: час консолідації та вивчення уроків

Очевидно, що повернення до бурхливого зростання 2021-2022 років миттєво не відбудеться – занадто багато зовнішніх обмежень. Скоріше, 2025 рік може стати роком стабілізації або легкого зростання, якщо макроумови покращаться.

Деякі невизначеності початку 2024 року вже розв'язалися – наприклад, світова економіка уникнула глибокої рецесії у 2023 році, інфляція почала потроху знижуватися, ланцюжки постачання налагодилися. Якщо ці позитивні тенденції зміцніють, довіра колекціонерів повернеться.

Топ-сегмент ринку залишається ненасиченим попитом: багато найбагатших зібрань світу за останні роки майже не розпродавалися (крім пари випадків на кшталт колекції Аллена). Це означає, що потенційно на горизонті 1-3 років є простір для нових великих продажів, щойно продавці вважатимуть момент відповідним. Можливо, вже у 2025 році ми побачимо одну-дві великі колекції на торгах, що знову підштовхне загальний обсяг угору.

З іншого боку, ринок мистецтва став більш збалансованим. Він уже не настільки залежить від єдиного регіону чи формату продажів. Наприклад, у пандемію, коли скасувалися ярмарки, онлайн виручив; коли Китай пішов на локдаун, США і Європа компенсували. Тепер, коли топ попит просів, "низовий" сегмент компенсує частину обороту.

Цей диверсифікований фундамент – запорука відносної стійкості: навіть при двозначному падінні виторгу у 2024 році ринок залишається вище докризового 2019, що вселяє впевненість (у 2009 році падіння супроводжувалося схлопуванням і за кількістю угод). Колекціонери нікуди не поділися – вони, як і раніше, люблять мистецтво, просто тимчасово скоригували апетити.

У 2025 році можна очікувати поступового пожвавлення інтересу до великих придбань, якщо геополітична ситуація не погіршиться. Багато галерей і ярмарків планують нові проєкти (наприклад, Art Basel намічає нові ініціативи нагород і програм для посилення глобальної артспільноти). Технологічні новинки (можливо, новий цикл інтересу до цифрового арту, але вже з урахуванням минулих помилок) теж можуть дати поштовх.

Ризики, звісно, залишаються: від нових штамів вірусу до банківських криз – все може вдарити по крихкій впевненості люксового сегмента. Однак, загальні настрої серед артпрофесіоналів радше стримано-позитивні. Вони побачили, що попит на мистецтво є навіть "внизу", молоде покоління втягнулося, а отже ринок став масовішим і живучішим.

Завдання на найближчі роки – конвертувати цю широту в зростання якості: надихнути нових колекціонерів підійматися до серйозніших придбань, одночасно повернувши в гру великих гравців з їхніми капіталами. Якщо це вдасться, глобальний артринок може знову вийти на траєкторію зростання, вже на більш здоровій і технологічній основі.

Поки ж 2025 рік, найімовірніше, стане часом консолідації: ринок перетравлює уроки останніх років, коригує стратегію і готується до нових вершин, хай і обережно, але з міцним фундаментом.

Джерела:

• The Art Basel & UBS Art Market Report 2024 (дані 2023 року, аналітика Clare McAndrew)

• The Art Basel & UBS Art Market Report 2025 (дані 2024 року та прогнози на 2025)

• Artprice by Artmarket – Contemporary Art Market Report 2024 (статистика аукціонів Contemporary, 2023/24)