В епіцентрі артгравітації: що ми побачили на Art Basel Paris 2025

Авторки тексту: арткураторки Даша Біленко та Анна Аветова

У жовтні відгреміла найважливіша арт подія осені - Art Basel Paris 2025, і ми, арткураторки Анна Аветова та Даша Біленко, звичайно ж, були там, і назбирали інсайтів. Париж укотре привернув увагу світового арт-ринку проведенням четвертої ярмарки Art Basel Paris. Подія відбулася 24-26 жовтня в Grand Palais, хоча VIP prewiev стартували ще з 21 жовтня. Подія підтвердила статус Парижа як одного з ключових центрів сучасного мистецтва. У цьому огляді: найцікавіші тенденції ярмарку, український контекст, визначні проєкти та стенди, кураторські стратегії галерей, комерційні результати і настрої колекціонерів, а також роздуми про те, чи стає Париж новою столицею арт-ринку.

Нові тенденції та фокус Art Basel Paris 2025

Art Basel Paris 2025 зібрав понад 200 галерей із більш ніж 40 країн світу, продемонструвавши справжню глобальність ярмарку. Головний акцент цього року відчутно змістився в бік матеріальності та класичного мистецтва. Багато провідних галеристів привезли на ярмарок твори музейного рівня: від шедеврів модернізму до нещодавно відкритих робіт майстрів минулого. Це відображає загальну тенденцію: поєднання сучасного та історичного мистецтва на одному майданчику. Наприклад, одразу кілька стендів були багаті на роботи Герхарда Ріхтера, не в останню чергу завдяки гучній ретроспективі художника в паризькому Fondation Louis Vuitton. Галереї свідомо демонстрували класиків ХХ століття і навіть старших епох поряд із ультрасучасними авторами, створюючи діалог між минулим і сьогоденням. Цей тренд підкреслює прагнення ринку до стабільності: в умовах обережного попиту колекціонери охочіше інвестують у перевірених часом художників.

Ще однією помітною тенденцією стала “реабілітація” матеріального мистецтва після періоду захоплення цифровими формами. На ярмарку домінували живопис, скульптура, інсталяції з реальних об’єктів, тобто те, що можна відчути фізично. Художники активно використовували сирі матеріали, знайдені об’єкти, тканини, природний камінь та інші «речові» носії сенсів. Така увага до тактильного і матеріального виглядає як відповідь на цифрову «ефемерність» попередніх років: тепер цінується відчутна присутність твору і його зв’язок із реальним світом. Від ready-made об’єктів до творів із фрагментів повсякденного життя – мистецтво на Art Basel Paris 2025 наголошує на тілесності та матеріальній пам’яті, що особливо резонує у постпандемічну епоху, коли глядачі скучили за безпосереднім досвідом.

Сектор Emergence на Art Basel Paris 2025: кураторський огляд

Концепція та кураторський підхід Emergence

Сектор Emergence на ярмарку Art Basel Paris 2025 був спеціально присвячений новим голосам – 16 сольним презентаціям перспективних сучасних художників від молодих галерей. Розташований на балконах Grand Palais, цей сектор став своєрідним “форпостом майбутнього”, адже пропонував погляд на те, що далі відбуватиметься в сучасному мистецтві. За задумом організаторів, Emergence доповнював основну програму ярмарку, відображаючи давню роль Парижа як міста відкриття нових талантів та формування авангардних ідей. Кураторська стратегія тут полягала у фокусі на сольних проєктах – кожна галерея презентувала одного художника, що дозволило створити змістовні, цілісні висловлювання на стендах. Такий підхід надав сектору чіткої тематичної спрямованості та сприяв глибшому зануренню глядачів у творчі всесвіти молодих митців.

Галереї та художники: нові імена на авансцені У секторі Emergence взяли участь як уже відомі молоді галереї, так і дебютанти ярмарку – загалом 8 галерей були вперше представлені в Парижі. Кожна галерея представила сольний проєкт художника, який часто пропонував нестандартний погляд на сучасні теми.

Інсталяційний стенд галереї DREI (Кельн) з роботою Міри Манн, сектор Emergence, Art Basel Paris 2025.

Домінантні теми та медіуми

Попри різноманітність практик, в експозиціях секції Emergence проглядалися спільні мотиви. Тематика багатьох проектів була пов’язана з пам’яттю, ідентичністю та історією – часто через призму персональних або маргіналізованих наративів. Помітно, що переважали матеріальні, “фізичні” медіуми: інсталяції, скульптура, колаж, кінетичні об’єкти, відео-арт, фотографія. Багато митців зверталися до ready-made та знайдених об’єктів, текстилю, паперу, досліджуючи їх символічний потенціал. Арт-преса відзначила цю тенденцію як “повернення матеріальності” на ярмарку: численні проекти, в тому числі й у Emergence, опиралися на використання сирих матеріалів, тканин, артефактів побуту та тілесність, надаючи їм нового змісту . Такий акцент на матеріальній присутності став своєрідною відповіддю на епоху цифрових експериментів, повернувши увагу до відчутного, ручного та конкретного в мистецтві.

Відгуки арт-преси та меседжі сектора

Сектор Emergence привернув значну увагу критиків і став об’єктом аналізу в авторитетних арт-медіа. The Art Newspaper назвала цей сегмент ярмарку одним із “центрів ваги” Art Basel Paris , вказавши на його зростаючу важливість для бренду Art Basel. Попри те, що продажі у молодих галерей спершу йшли повільніше, оглядачі наголосили: участь у такій престижній артярмарці є стратегічною інвестицією для галерей нового покоління. Деякі дилери зауважували, що у перший VIP-день колекціонери більше часу провели на головному поверсі, і молодим учасникам бракувало трафіку. Проте вже на другий день з’явилися успішні кейси: так, лондонська галерея Nicoletti продала скульптуру Abbas Zahedi за £15 000 , а берлінська Sweetwater вела перемовини з музейними кураторами щодо мінімалістичних об’єктів Alexandre Khondji. Оглядачі відзначили і амбіційні проекти: наприклад, величну паперову скульптуру Таноа Сасраку (Vardaxoglou Gallery) було названо «вражаючою монументальною презентацією» в секторі Emergence. Хоч її не продали миттєво, галерея зуміла зацікавити колекціонерів меншими роботами і налаштована знайти покупця на цей знаковий твір у Парижі.

Vardaxoglou Gallery. робота Tanoa Sasraku

Арт-журнали та газети звернули увагу, що Emergence привніс на ярмарок «свіжу енергію» та актуальні ідеї . Видання Hube образно охарактеризувало цей сектор як такий, що «тихо гуде можливостями, нашіптуючи про майбутнє». У свою чергу, Lampoon Magazine підкреслив, що багато робіт у Emergence побудовані на реальних матеріалах та соціальному контексті, протиставляючи «цифровому дрейфу – матеріальну присутність» сучасного мистецтва . 

Таким чином, кураторський меседж Emergence читався доволі виразно: Париж і Art Basel цінують не лише blue chip арт-ринку, а й підтримують новаторські практики, які осмислюють сьогодення і заглядають у майбутнє. Сектор Emergence вписався в загальну картину ярмарку як її авангардна складова, що врівноважує комерційний блиск критичним дискурсом. Саме тут пролунали теми пам’яті, ідентичності, постколоніальної травми, взаємодії тіла і простору – важливі акценти, які задали інтелектуальний тон всьому ярмарку. Критики відзначили, що через Emergence Art Basel Paris заявляє про свою прихильність до відкриття нових імен і ідей, підтверджуючи репутацію Парижа як місця народження авангардних течій. Emergence-2025 продемонстрував, як кураторський підхід на комерційному ярмарку може транслювати потужні меседжі, роблячи ринок мистецтва простором для діалогу про нагальні культурні та соціальні питання, а не лише місцем укладення угод.

Український акцент: учасники та проєкти з України

На Art Basel Paris 2025 виразно прозвучав і український голос. Цьогоріч у головному секторі ярмарку Galeries дебютувала українська Voloshyn Gallery (Київ) у колаборації з паризькою Galerie Poggi. Вони представили соло-проєкт українського художника Нікіти Кадана – без перебільшення, один із найбільш змістовних і емоційно сильних стендів ярмарку. У той час, як чимало галерей змагалися у ефектності та комерційній привабливості, стенд Voloshyn | Poggi пропонував відвідувачам простір для рефлексії замість видовища. Проєкт Кадана був вкорінений в досвіді війни, що триває в Україні: графіка, скульптури та інсталяції, сповнені образів руйнування і пам’яті, досліджували, як недавня історія України формує її сучасне мистецтво.

Центральним твором стенду став монументальний малюнок вугіллям “Щекавиця” – алегорія, навіяна відомим київським пагорбом і тим самим інтернет-мемом про «оргію на Щекавиці» у разі ядерної загрози. Кадан перевів цей чорний гумор в образ міфічної сцени, де люди зустрічають можливий кінець світу без пафосу, але з готовністю. Довкола центрального малюнка експозиція розгорталася у глибину десятиліття війни: об’єкти, що поєднують фрагменти реальних воєнних артефактів (осколки вантажівки, продірявлений осколком чайник) із художніми формами. Ці роботи матеріалізували хроніку конфлікту, перетворюючи знищені речі на носії пам’яті. Серія “Universal Ruin”демонструвала зображення зруйнованих будівель українських міст, поєднані з архівними образами модерністської скульптури – ніби щоб показати універсальність руйнації і мистецтва як свідка історії. Стенд став потужним висловлюванням про війну і мистецтво, яке вписало український досвід у широкий світовий дискурс.

Для українського арт-середовища присутність української галереї на Арт Базелі – знаковий історичний дебютний момент. Українська програма не загубилася серед гучних імен: навпаки, критики відзначали, що саме цей стенд «відмовився від спектакулярності» і привернув увагу глибиною і актуальністю. Такий успіх демонструє, що українські художники здатні пропонувати світові унікальний контекст і сенси – і світ готовий їх слухати.

Найяскравіші стенди та проєкти ярмарку

Ярмарок Art Basel Paris 2025 вразив розмаїттям презентацій – від мегагалерей, що демонстрували музейні шедеври, до молодих галерей з авангардними експериментами. Відзначимо кілька стендів, які стали справжніми точками притягання для публіки та професіоналів:

Gagosian. Блокбастер ярмарку, де одна з найбільших галерей світу ризикнула вийти за звичні рамки. Їхній стенд поєднав роботи різних епох: поруч із сучасними зірками можна було побачити шедевр старих майстрів – полотно Пітера Пауля Рубенса XVII століття. Цей нещодавно відкритий твір Рубенса (зі сценою Мадонни з немовлям та святими) став, мабуть, найбільш обговорюваною роботою ярмарку. Для Art Basel такий експонат – прецедент, адже зазвичай до показу допускається мистецтво лише з XX століття. Gagosian отримав спеціальний дозвіл, і результат виправдав себе: історична картина привернула натовпи відвідувачів і вигідно відтіняла сучасні роботи на стенді (серед яких були твори Джона Карріна, Яде Фадожутімі, Дженні Севілл, Пабло Пікассо та інших). Така смілива кураторська стратегія – змішати Рубенса, Родена, Пікассо і Twombly в одному просторі – підкреслила тяглість мистецтва і викликала захват колекціонерів. Стенд Gagosian показав, що неочікувані діалоги між епохами можуть стати родзинкою ярмарку, особливо в Парижі з його багатою історією мистецтва.

Thaddaeus Ropac. Один із найсильніших європейських гравців, Ропак використав паризьку сцену для демонстрації трофейних робіт модернізму і сучасності. На його стенді можна було знайти усе – від скульптури Костянтина Бранкузі і об’єктів Джозефа Бойса до живопису Георга Базеліца та Ентоні Гормлі. Галерист зізнався, що припас найважливіші твори саме для паризького ярмарку, що свідчить про зростаюче значення цієї події. Стратегія Ропака спрацювала: продажі включали, зокрема, скульптуру Альберто Буррі (€4,2 млн) та нову картину Георга Базеліца (€3,5 млн). Хоч не все знайшло покупця одразу (наприклад, значна робота Роберта Раушенберга за $6,5 млн чекала свого часу), стенд Ropac виправдав репутацію “важковаговика” і підтвердив тезу, що Париж нині – головна арена для показу топ-робіт. Сам Таддеус Ропак відзначив: «Ненавиджу це визнавати як німець, але Париж перетворився на прем’єр-ярмарок» – промовисте свідчення нової ієрархії у арт-ринку.

Voloshyn Gallery & Galerie Poggi – спільний українсько-французький стенд, про який ми вже згадували, заслуговує повторного акценту і в контексті загального рейтингу найкращих. Смислова вага проєкту Нікіти Кадана виділила його навіть серед потужної конкуренції. Багато оглядачів включили цей стенд до переліку must-see за його кураторську цілісність та емоційну силу. Волошин і Poggi показали, що камерний концептуальний проєкт про локальну травму (війну) може відгукнутися глобальній аудиторії на рівних. Стенд привертав увагу глибиною – і саме цим запам’ятався як один із найкращих на ярмарку.

Marian Goodman Gallery. Легендарна міжнародна галерея зробила акцент на вишуканій класі сучасного мистецтва. Їхній стенд став притулком для знакових авторів кінця XX – початку XXI століття: Марсель Бротарс, Такіса Дін, Джулі Мехрету, Анрі Сала та інші. Добірка від Marian Goodman втілила більш спокійну, інтелектуальну атмосферу серед ярмаркової метушні. Галерея не гналася за сенсаціями, натомість показала стримано елегантну експозицію, яка приваблювала колекціонерів, що цінують концептуальну глибину. Зокрема, на стенді можна було побачити поліптих Джулі Мехрету (один із центральних творів – робота, що одразу знайшла покупця за ~$11 млн), а також тонку фотографічну серію Такіси Дін. Marian Goodman продемонструвала еталонний підхід до балансування комерції та мистецтва– коли стенд водночас успішно продає і зберігає музейний рівень якості.

Звісно, це лише кілька прикладів серед безлічі цікавих стендів. В цілому, Art Basel Paris 2025 запропонував панораму сучасного мистецтва у всій його різноманітності, де кожен – від топ-колекціонера до молодого куратора – міг знайти щось надихаюче.

Кураторські стратегії галерей: від соло-проєктів до діалогу епох

Окремо варто розглянути кураторські стратегії, які галереї використали на ярмарку, адже від них залежало, як саме публіка сприймала представлені роботи. Цьогоріч можна виокремити кілька підходів:

Соло-презентації художників. Багато галерей обрали формат персональних виставок на стенді, роблячи ставку на глибоке занурення у творчість одного автора. Такий підхід був особливо помітним у секції Emergence, присвяченій молодим галереям: там переважали монохромні стенди з одним художником, щоб відзначити нові імена. Це дало змогу яскраво заявити про молодих талантів. Наприклад, берлінська галерея Drei показала повністю проект художниці Міри Манн, що привернуло увагу музейних кураторів, хоч продажів довелося чекати. Соло-проєкт дозволяє галереї продемонструвати свій кураторський смак і “виростити” власну зірку, хоча комерційно це ризиковано. У випадку Нікіти Кадана (Voloshyn/Poggi) ставка на соло-презентацію виправдалася і змістовно, і репутаційно.

стенд галереї DREI (Кельн) з роботою Міри Манн,

Тематичні групові стенди. Інший розповсюджений підхід – об’єднати добірку різних художників навколо спільної теми чи ідеї. Так, паризька Galerie Christophe Gaillard побудувала експозицію під знаком діалогу між післявоєнним авангардом і сучасними радикальними практиками, зіставивши роботи японського експериментатора Тецумі Кудо з творами молодих французьких авторів. Галерея Goodman Gallery сформувала стенд із творів митців Африки та Близького Сходу, акцентуючи тему постколоніального досвіду і пам’яті (від гравюр Вільяма Кентриджа про апартеїд до інсталяцій Зінеб Седірі про спадщину Алжиру). Такий кураторський підхід робить стенд схожим на міні-виставку, що приваблює професійну публіку, яка шукає сенсів, а не просто окремих лотів для покупки. Водночас групова подача дозволяє представити ширший діапазон і збільшити шанси на продаж хоча б чогось із експозиції.

Ставка на потужні імена. Значна частина галерей цьогоріч відверто зробила ставку на “топових” художників зі своїх програм, подекуди на шкоду відкриттю нових імен. Як згадувалося, галереї привезли роботи музейного рівня – Пікассо, Модільяні, Бранкузі, Рубенс, Ріхтер, Кляйн тощо. Кураторська стратегія тут проста: притягнути увагу і гаманці колекціонерів за рахунок безпрограшних хедлайнерів. Це пояснюється станом ринку – обережним, де покупці більше схильні інвестувати у художників, чиї імена вписані в історію мистецтва. Ми бачили цю стратегію у Gagosian, Ropac, Pace, Zwirner та багатьох інших провідних галереях. Цікаво, що дехто з дилерів пішов ще далі: галерея Nahmad Contemporary присвятила весь свій стенд одному художнику – Пабло Пікассо, влаштувавши сольну “ретроспективу” майстра прямо на ярмарку.

Змішування епох і медіа. Окремі стенди вирізнялися сміливим міксом робіт різних періодів. Цю стратегію яскраво показав Gagosian зі своїм Рубенсом поруч із сучасністю. Але не тільки вони: сектор “Premise” на ярмарку взагалі був задуманий як експериментальний, дозволяючи поєднувати твори до 1900 року із сучасними у рамках єдиного кураторського проекту. Такий підхід “лабораторії” дає свободу кураторам і галеристам створювати нестандартні діалоги між, скажімо, класичним живописом і диджитал-артом. Результатом стають стенди, що кидають виклик лінійній історії мистецтва і пропонують публіці новий погляд. В умовах Парижа, де багата історична спадщина, це виглядає природно і захопливо. Можна сказати, що Art Basel Paris культивує еклектичний, “паризький” стиль подачі, де поряд із бізнес-розрахунком є місце і для інтелектуальної гри.

Загалом, кураторські стратегії на ярмарку показали баланс між комерційними інтересами та творчим підходом. Великі гравці пристосувалися до ринкових реалій, виставивши максимально привабливий товар, тоді як менші галереї та спеціальні секції додали події дозу експерименту і новизни. Для нас, як кураторок, особливо цінно бачити, як ярмарок еволюціонує в бік якісної контентності: все більше стендів сприймаються не просто як “лавки для продажу”, а як повноцінні виставкові висловлювання. Це означає, що навіть комерційний майданчик може мати кураторську візію – і Art Basel Paris 2025 це переконливо довів.

Продажі та настрої колекціонерів

Art Basel Paris 2025 продемонстрував потужний комерційний результат попри складну глобальну арт-економіку. Вже на стадії VIP-прев’ю були зафіксовані угоди на семизначні та восьмизначні суми. Hauser & Wirth продали полотно Ріхтера за $23 млн – рекордний результат, вищий за будь-яку угоду на цьогорічному Art Basel у Швейцарії. David Zwirner реалізували понад 8 робіт, включно з Ріхтером ($3,5 млн), Ассавою ($7,5 млн), Райлі ($2,2 млн). Потужну динаміку показали також Pace, Goodman Gallery та інші гіганти.

Gerhard Richter, Hauser & Wirth gallery

Фактором успіху став підвищений інтерес американських колекціонерів, які активно прилетіли до Парижа – часто замість участі у Базелі у Швейцарії. Водночас помітною стала присутність нової хвилі молодих покупців із технологічного бізнесу. Настрої були обережно-оптимістичні: покупці вибіркові, але готові інвестувати в знакові імена. Роль зіграла також синергія з музейним контекстом – чимало проданих творів були пов’язані з актуальними виставками у Парижі.

Менші галереї, зокрема в секторі Emergence, стартували повільніше – частина не мала продажів у перший день. Проте до завершення ярмарку більшість з них змогли реалізувати частину проєктів і покрити витрати. Париж продовжує зміцнювати позиції нового магніта артринку, демонструючи водночас інтерес і до трофейних лотів, і до нових імен.

Париж - новий центр арт-ринку?

Один із головних висновків після Art Basel Paris 2025: Париж зміцнив свій статус провідної арт-столиці Європи. Протягом останніх років поступово вимальовувалася картина, в якій французька столиця перебирає пальму першості у Лондона як центр європейського арт-ринку – і цьогорічна ярмарка це підтвердила. Кілька факторів зіграли на користь Парижа.

Глобальні гравці - в Парижі. Після Brexit багато топ-галерей і аукціонів змістили фокус з Лондона до Франції: тут вигідніші податкові умови, простіша логістика і зручніше вести бізнес. Це одразу дало результат — 206 галерей із 41 країни, рекордна активність і статус “обов’язкової точки” для міжнародної арт-сцени.

Потужна інституційна екосистема. Париж не просто гарне місто для виставок - тут зосереджені світові арт-магніти: Fondation Louis Vuitton, Bourse de Commerce, новий Fondation Cartier. Люксові гіганти на кшталт LVMH та Kering активно підтримують культуру, і їхня присутність відчувалася на ярмарку - як у партнерствах, так і серед колекціонерів.

Французький артринок зростає. Попри глобальне охолодження ринку, у Франції фіксується зростання продажів і стабільний внутрішній попит. Париж “перетягує ковдру” на себе, залишаючись активним як для великих гравців, так і для локальних майданчиків.

Усе це робить Париж нині “новим центром тяжіння” для арт-спільноти. Показово, що навіть керівники Art Basel визнають цю трансформацію. Колишній директор Art Basel Марк Шпіглер відзначив, що “на континенті в Парижа зараз немає серйозних конкурентів”: жодне інше європейське місто не має такого поєднання культурного багатства і бізнес-можливостей. А президент галереї Pace Марк Глімчер припустив, що Париж може зрівнятися за значенням з «рідним» базельським едішеном артярмарки. Його слова пролунали напівжартома, адже Basel в Базелі залишається культовою подією з власними перевагами (наприклад, секція Unlimited для масштабних творів і довга історія, що приваблює дуже досвідчену публіку). Та все ж, факт: Art Basel Paris за кілька років існування виріс настільки, що про нього заговорили як про потенційно “перший” ярмарок мережі Art Basel.

Висновок: Art Basel Paris 2025 продемонстрував не лише блиск світового мистецтва, але й глибші зрушення в арт-ландшафті. Нові тенденції – від матеріальності у мистецтві до поєднання епох – вказують на зрілість ярмарку, який виходить за рамки просто торгової платформи і формує власний “паризький” стиль. Українська присутність нагадала, що глобальний арт-ринок відкритий до нових голосів і тем, якщо вони чесні й актуальні. Комерційний успіх ярмарку дав ковток свіжого повітря індустрії, підтвердивши: попри всі кризи, інтерес до мистецтва живе і перемагає. А Париж сьогодні – на вістрі цього інтересу, об’єднуючи багату культурну спадщину з енергією сучасності. Залишається лише спостерігати, як це посилення Парижа вплине на глобальну арт-картину в наступні роки. Одне очевидно вже зараз: «грандіозний Париж» повернувся в гру і диктує свої правила.

Авторки тексту: арткураторки Даша Біленко та Анна Аветова